ДНЗ «Сумський хіміко-технологічний центр ПТО»

Особливе значення в адаптації першокурсників до навчання відіграє той соціум, що безпосередньо оточує учня, а саме: професійно-технічний навчальний заклад, інженерно-педагогічні працівники, одногрупники, колектив учнів, родичі.

Рекомендації майстрам виробничого навчання та викладачам для профілактики та подолання дезадаптації першокурсників:

1. Демонстрація віри в успіх учня.

2. Запобігання груповій критиці учня або його рис, а також порівнянню помилок із постійними гарними результатами інших учнів.

3. Акцентуйте увагу учня на досягненнях, перемогах.

4. Створюйте ситуації успіху.

5. Надавайте емоційну підтримку словами, поглядом, дотиком.

6. Не використовуйте надто часто слів - заперечень.

7. Підтримуйте і заохочуйте прояви активності на уроці у скутих, сором'язливих, тривожних дітей. Важливо звернути увагу інших на їхні досягнення, підвищувати їхній статус у групі.

8. Наполягайте на публічних виступах і відповідях перед усією групою тривожних, невпевнених дітей.

9. Будуйте спілкування на основі руйнування психологічних бар'єрів (вікових, соціально-психологічних, інтелектуальних, мотиваційних, естетичних, емоційних).

10. Дотримуйтеся принципу, більше уваги і вимогливості до особистості виховання.

11. Розуміння внутрішнього стану, ситуативного настрою, врахування їх у процесі взаємодії.

12. Підтримуйте неформальний стиль спілкування.

13. Умійте передавати особисту зацікавленість, доброзичливість, щире бажання допомогти учневі у розв'язанні його проблем.

1.Оцінювати реальні можливості учнів, рівень їхньої підготовки. Здійснювати індивідуальний підхід у керівництві саморозвитком.

2. Кількісний та якісний аналіз рівня навчальних досягнень з кожної предметної теми допоможе дати за необхідності рекомен­дації кожному учневі щодо корекції знань, стимулювати так звану ближню мету саморозвитку - ліквідацію прогалин.

3. Учням, що мають утруднення в самостійному визначенні особистих про­блем, пропонувати чіткий алгоритм, ви­конання покрокових дій щодо корекції з наданням конкретних ре­комендацій: що саме потрібно вивчити, які джерела інформації при цьому можна використати, які практичні заняття, вправи, досліди, задачі, завдання виконати для розвитку вміння застосовувати набу­ті знання в стандартних і нестандартних ситуаціях.

4.Учням з низь­кою готовністю до здійснення саморозвитку пізнавальної діяльності необхідно надавати конкретнішу інформацію про можливості здій­снення діяльності, можливо, навіть вказувати на сторінки тих чи ін­ших джерел, які потрібно опрацювати. При цьому давати гімназистам можливість вибору завдань, способів діяльності з переліку запропо­нованих.

5. Саморозвиток виникає тоді, коли учень на основі знань і вмінь, отри­маних у процесі навчання та виховання виявляє недостатність наявних знань для вирішення певної проблеми. Отже, необхідно створювати саме такі ситуації, які спонукають учня до самостійного пошуку вирішення проблем, розви­вають його ініціативу звернення до додаткових джерел пізнавальної інформації, формують його самостійність. Діяльність школярів переходить на рівень самоорганізації і саморегуляції.

6. Проблему управління пізнавальною діяльністю учнів слід розв'язувати так, щоб школяр був не об'єктом, а суб'єктом навчання і виховання.

 

• забезпечити в учнів відчуття просування вперед, переживання успіху в діяльності, для чого необхідно правильно підбирати рівень складності завдань і заслужено оцінювати ре­зультат діяльності;

• використовувати всі можливості навчаль­ного матеріалу для того, щоб зацікавити учнів, ставити проблеми, активізувати самостійне мис­лення;

• організувати співробітництво учнів на уроці, взаємодопомогу, позитивне ставлення класу до предмета і навчання в цілому;

• самому правильно формувати стосунки з учнями, бути зацікавленим у їхніх успіхах, мати авторитет;

• бачити індивідуальність кожного учня, мотивувати кожного, спираючись на вже наявні в учня мотиви;

• деяких учнів доводиться змушувати вчи­тися, постійно заохочувати чи карати, залучати батьків для спільного контролю.

 Умови формування навчальної мотивації учнів:

• створення умов для самопізнання;

• розвиток уміння вступати в діалог з навколишнім світом;

• удосконалювання способів здобування знань;

• створення активного пізнавального діяльного середовища;

• оволодіння контрольно-оцінними діями;

• застосування методів теоретичного й творчого мислення;

• формування культури розумової праці.

1. Бути уважним до потреб дитини.

2. Демонструвати модель неагресивної поведінки.

3. Бути послідовним у покаранні дитини, карати за конкретні вчинки.

4. Покарання не повинні принижувати дитину.

5. Навчати прийнятних способів вираження гніву.

6. Давати дитині можливість виявляти гнів безпосередньо після фрустрації.

7. Розвивати здатність до емпатії.

8. Розширювати поведінковий репертуар дитини.

9. Відпрацьовувати навички регулювання конфліктних ситуацій.

10. Учити брати відповідальність на себе.

 

Поради вчителям по роботі з дітьми агресивної поведінки

• 3 агресивною дитиною не можна розмовляти на підвищених тонах — таким чином ви провокуєте посилення агресивних імпульсів. Послідовне використання спокійної, плавної мови дасть дитині змогу переключитися і почати слухати вас. При цьому особливо важливо визнати право дитини позбуватися своєї енергії різними способами, після чого вона почне прислухатися, у вас з'явиться шанс допомогти їй опанувати конструктивні методи виходу агресивних імпульсів.

• Деякі діти під впливом дорослих довгий час здатні стримувати свої агресивні імпульси навіть тоді, коли інші зачіпають їхню особистість («Битися недобре! Не зважай!»). Щоправда, ніхто не вчить не чути образ на свою адресу. Наслідок — час від часу в такої витриманої дитини відбувається сильний вилив емоцій. І якщо вона вже вдарить кривдника у такому стані, то не дивно, що це може призвести до його травмування. Тому, як співають у пісні, «честь должна бьіть спасена мгновенно». Тоді буде набагато менше проблем.

• Агресивні вияви можна знімати за допомогою спеціальних вправ. Наприклад, навчити дитину зосереджувати увагу в момент імпульсу на своїх руках і навмисне стискати кулаки з максимальним напруженням. Гіпернапруження обов'язково зміниться релаксацією м'язів. І якщо агресія не минає, то принаймні стає керованою.

• Добре допомагає агресивним дітям і психофізичне тренування. Навички виконання вправи «Левітація рук» дозволяють зменшити загальний рівень агресивності й навчитися керувати собою в кризових ситуаціях.

 Правила покарання агресивних дітей та підлітків

• Покарання не повинно шкодити здоров'ю дитини — ні фізичному, ні психічному. Понад те, воно має бути корисним. Якщо є сумніви, покарати чи ні, не карайте, навіть якщо вже зрозуміли, що надто м'які, довірливі й нерішучі. Жодної «профілактики», жодних покарань про всяк випадок».

• За один раз — одне. Навіть якщо провин багато, покарання може бути суворим, але тільки одне за все відразу» а не по одному за кожну провину. Салат із покарань — страва не для дитячої душі! Не можна карати за рахунок любові. Хай там ідо трапилося, не обмежуйте дитину в схваленні й заохоченні, на які вона заслуговує.

• Термін давності. Краще не карати, ніж карати із запізненням. Покарання із запізненням навіюють дитині минуле, не дають стати іншою.

• Покараний — пробачений. Інцидент вичерпано. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!

• Без приниження. Хай там що сталося, хай там якою є провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перемога нашої сили над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ми несправедливі, покарання подіє тільки у зворотний бік.

• Дитина має боятися не покарання, не гніву, а нашого засмучення. Слід розуміти, що, не будучи досконалою, вона не може не засмучувати тих, хто її любить.

 Прийоми, які можна використовувати під час роботи з агресивними дітьми

1. Якщо агресія є усвідомленим, контрольованим актом з боку дитини, то для дорослого важливо не піддатися на таку маніпуляцію. При цьому доречно досить різко присікати агресивні дії або (якщо це не завдасть серйозної шкоди самій дитині та оточенню) ігнорувати їх.

2. Якщо агресія є виявом садомазохістських схильностей, психолог має працювати спільно з психотерапевтом і психіатром.

3. Якщо агресія є виявом гніву, можливе використання різноманітних стратегій впливу:

1) навчати дітей контролювати свої емоції і способи регулювання негативних почуттів без шкоди для оточення (цю стратегію використовують, якщо агресія виявляється у прямій формі). Наприклад, треба вчити змінювати пряму агресію на непряму за допомогою предметів-замінників, позбуватися внутрішнього напруження через активні дії, заняття спортом, рухливі ігри, вияв символічної агресії;

2) розвивати в дитини вміння знижувати рівень емоційного напруження через фізичну релаксацію.

Методи керування пасивно-агресивною поведінкою учнів

1. Зрозуміти, що пасивно-агресивна дитина може викликати в педагога у відповідь негативні почуття і неконструктивну поведінку.

2. Зрозуміти, що мета пасивно-агресивної дитини — вивести вчителя з рівноваги, домогтися, щоб він втратив контроль над собою.

3. Зрозуміти, що всі пасивно-агресивні тактики — це неприйнятні способи вираження гніву та злості.

4. Проаналізувати, як ви сприймаєте чиєсь роздратування і виражаєте свій гнів, щоб упевнитися, що ви самі не реалізуєте у своїй поведінці пасивно-агресивний стиль.

Для того, щоб допомогти дитині упоратися із труднощами в навчанні, необхідні:

1. Зміна оточення:

·  Роботу з гіперактивною дитиною будуйте індивідуально. Дитина повинна завжди перебувати  перед очима вчителя;оптимальне місце в класі для гіперактивної дитини – перша парта навпроти стола вчителя або в середньому ряду.

·  Змініть режим уроку із включенням фізкультхвилинок.

·  Дозвольте гіперактивній дитині через кожні 20 хвилин підводитись. Надайте такій дитині можливість швидко звертатися по допомогу в разі виникнення труднощів.

·  Спрямовуйте енергію дитини в корисне русло, запропонувати дитині вимити дошку, роздати зошити тощо.

2. Створення позитивної мотивації на успіх:

·  Частіше хваліть дитину.

·  Уникайте завищених або занижених вимог до учня із СДУГ.

·  Використовуйте на уроці елементи гри й змагання.

·  Великі завдання розбивайте на окремі частини, контролюючи виконання кожної з них.

·  Створюйте ситуації, у яких гіперактивна дитина може продемонструвати свої сильні сторони.

·  Будуйте процес навчання на позитивних емоціях.

·  Пам’ятайте: з дитиною потрібно домовитися, а не зламати її.

3. Корекція негативних форм поведінки:

·  Сприяйте припиненню, зникненню агресії.

·  Навчайте необхідних соціальних норм і навичок спілкування.

·  Регулюйте взаємини дитини з однокласниками.

4. Регулювання очікувань:

·  Пояснюйте батькам і оточуючим, що позитивні зміни відбуваються не одразу, а через деякий час.

·  Пояснюйте батькам і оточуючим, що поліпшення стану дитини залежить від спокійного й поміркованого ставлення до неї.

1. Плануючи робочий день, обов’язково виділяйте час для емоційного відпочинку. Так, обідню перерву можна із користю для здоров’я провести в найближчому парку або просто на вулиці, змінивши робочу обстановку. «Подорож» у переповненій маршрутці додому або на роботу можна замінити на прогулянку пішки.

2. Плануйте робочий тиждень, місяць із визначенням короткострокових і довгострокових цілей роботи, що дозволить фокусуватися на необхідних діях, підвищить мотивацію діяльності та зменшить кількість невиправданих емоційних витрат. Варто виділяти завдання та цілі, що є пріоритетними або такими, що виконуються найшвидше.

3. Варто впорядкувати власні думки та бажання. Не слід хапатися за все й одразу в гонитві за примарним результатом або похвалою керівника. Виділіть час для зустрічей із друзями, відпочинку із коханою людиною поза межами звичної повсякденності, відвідин мистецьких або спортивних заходів. Вихідні, особливо в теплу пору року, корисно проводити на відкритому повітрі, уникаючи пасивного проведення часу перед телевізором на дивані.

4. У пригоді стане професійний розвиток і самовдосконалення (обмін професійною інформацією з колегами, що дає відчуття світу ширшого, ніж той, який існує всередині окремого колективу – курси підвищення кваліфікації, конференції тощо). Крім суто професійної користі, такі заходи покликані активізувати взаємозв’язки з колегами, активне спілкування в нових умовах, а це відволікає від буденності та рутини.

5. Банальним, але важливим компонентом боротьби зі стресом є підтримування гарної фізичної форми. Між станом тіла й розумом є тісний зв’язок: неправильне харчування, зловживання спиртними напоями, тютюном посилюють прояви синдрому вигоряння. Ні за яких обставин не можна нехтувати повноцінним сном, адже тільки в цей час мозок відпочиває та накопичує енергію на наступний день ;

6. Нове хобі може не тільки додати задоволення у житті, а й допомогти почуватися більш мотивованим. Години, присвячені, приміром, вишиванню, збережуть дні, присвячені пошуку емоційного заспокоєння.

7. Категоричним правилом має стати відмові від роботи вдома та обговорення робочих проблем поза роботою.

8. Зрештою, візьміть відпустку та просто забудьте про проблеми на роботі.

Пам’ятайте: «Це ваше життя, і ви живете тільки один раз!»

1. Намагайтеся створити добрі стосунки у спілкуванні з підлітком, бо їх відсутність – це причина виникнення тривожності у дитини.

2. Поважайте індивідуалізм підлітка, бо його зневага веде до появи самотності дитини.

3. Стверджуйте загальнолюдські цінності – це стане на допомогу під час появи у підлітка думок про самотність або втрати друга (друзів).

4. Частіше нагадуйте “важким” підліткам про їхні позитивні якості – це допоможе уникнути в їхній свідомості закріплення негативних оцінок щодо них самих та формування низької самооцінки.

5. Навчайте підлітка поважати свою гідність, розуміти свої вчинки, виховувати самоповагу, позитивне ставлення, розуміння, терплячість до оточуючих, їхніх оцінок щодо самого підлітка.

6. Сприяйте розвитку процесу самореалізації – активній праці самого підлітка щодо розвитку своєї особистості.

7. Створюйте умови щодо формування у підлітків інтересу до того, якими вони стануть у майбутньому – це могутній фактор саморозвитку “важкого” учня.

8. Допомагайте “важким” підліткам знайти свої життєві цілі – це зможе усунути багато проблем під час їхнього виховання.

·         Будьте уважні до потреб дитини.

·         Демонструйте модель толерантного ставлення до інших.

·         Будьте послідовними у покараннях дитини, карайте лише за конкретні вчинки.

·         Покарання не мають принижувати дитину.

·         Учіть дітей спритним формам вираження гніву.

·         Учіть дитину розпізнавати власний емоційний стан і стан оточуючих.

·         Розвивайте здатність до емпатії.

·         Розширюйте поведінковий репертуар дитини.

·         Учіть брати на себе відповідальність.

·         Намагайтесь до кожної дитини знайти необхідний підхід, який буде сприяти розкриттю в дитини того потенціалу, який у ній закладений.

·         Пам’ятайте, що немає позитивних чи негативних учнів, є бажання знайти конструктивний підхід до взаємодії.

1. Пошук і знаходження шляхів підвищення мотивації до навчання у слабких учнів:

– винагорода дітей за досить незначний прогрес під час навчальної діяльності, а не за досконалість в ній;

- активне заохочення в творчій діяльності, в спорті, в різних шкільних заходах тощо.

2. Виховання теплих почуттів до школи у слабких учнів:

– дозволяти дітям брати участь у найважливіших справах школи, наділивши їх певною часткою відповідальності.

3. Не присвоювати дітям ніяких ярликів, спиратися на заохочення, підтримку, а не на покарання:

– не бажано розділяти учнів (шляхом оголошень оцінок чи розподілу по групах), бо діти позбавляються необхідної мотивації;

- корисно знаходити сильні сторони слабких учнів і хвалити їх за те, що їм вдається.

4. В роботу школи включати більше елементів, що задовольняють соціальні інтереси підлітків:

- розширювати позашкільні форми діяльності підлітків;

– залучати їх до організації такої діяльності;

– прикладом, шляхом бесід виховувати у підлітків усвідомлення, прийняття шкільних цінностей та норм.

1. Проявляйте витримку під час спілкування з проблемними підлітками.

2. Терпляче і наполегливо пояснюйте неправильність їхніх поглядів і поведінки.

3. Намагайтесь переконувати і відкривати “важким” підліткам гідні та цікаві життєві перспективи.

4. Постійним повчанням не закріплюйте у підлітків, схильних до правопорушень, негативну оцінку своїх учинків.

5. Не перешкоджайте їхній участі у звичайних молодіжних об’єднаннях.

6. Уникайте надто наполегливо і безцеремонно втягувати таких підлітків в суспільні справи колективу учнів.

7. Сприяйте організації педагогами та батьками спільних масових заходів, що з’єднують підлітків з різною поведінкою, світосприйняттям, успішністю.

8. Втягуйте “важких” підлітків в суспільно корисні трудові справи, використовуючи притаманну їм завзятість в досягненні поставленої мети, прагнення до першості, частково усвідомлене почуття їхньої соціальної неповноцінності.

9. По можливості, з метою перевиховання підлітків, які вже зробили помилку в житті, змініть обставини та звичні їм форми поведінки, виказуйте їм довіру, схвалюйте їхні досягнення.

10. Виховуйте у таких підлітків вміння не тільки підкорятися, а й командувати, не принижуючи та не уражуючи інтереси однолітків.

1. Уважно вислухайте дитину, прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його. Не перебивайте і показуйте свого страху. Відносьтесь до нього серйозно, з повагою.

2. Запропонуйте свою підтримку і допомогу. Постарайтесь переконати, що даний стан (проблема) тимчасові і швидко пройдуть Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.

3. Зацікавтесь, що саме турбує підлітка.

4. Впевнено спілкуйтесь з підлітком .Саме це допоможе йому повірити у власні сили. Головне правило в роботі з дітьми – не нашкодь!

  5. Використовуйте слова, речення, які будуть сприяти встановленню контактів: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.

6. В розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний і іншим і унікальний як особистість Кожна людина незалежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своєї діяльності.

7. Недооцінка гірша ніж переоцінка, надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряйте і викликати довіру в нього.

Коли поєднуються любов і майстерність,  

Можна сподіватися на шедеври.

Дж.Рескін

 

К. Роджерс вважає, що вчитель зможе створити у класі потрібну атмосферу, якщо керуватиметься такими правилами

1.  Від початку й упродовж навчального процесу демонструйте дітям свою повну довіру до них.

2. Допомагайте учням формулювати мету і завдання уроку, що стоять як перед групою, так і перед кожним учнем.

3 Завжди відштовхуйтесь від того, що в учів є внутрішня мотивація до навчання.

4.  Будьте для школярів джерелом різноманітного досвіду, людиною, до якої завжди можна звернутися за допомогою, потрапивши у складну ситуацію.

5. Будьте таким для кожного учня.

6. Розвивайте в собі здатність відчувати емоційний настрій групи (класу) і приймати його (порівнювати свої дії із цим настроєм).

7. Будьте активним учасником групової взаємодії.

8. Відкрито виражайте у групі свої почуття.

9. Прагніть до емпатії, що дозволяє розуміти почуття й переживання кожного школяра.

Рекомендації вчителям по роботі з обдарованими учнями

 

У роботі з обдарованими дітьми діяльність вчителя повинна спрямовуватися в двох напрямах водночас: превентивному та реабілітаційному. Превентивні дії маютьвключати раннє розпізнавання здібностей дитини для створення її оптимальних умоврозвитку. Реабілітація має бути спрямована на раннє виявлення здібних дітей, якімають труднощі у соціальній адаптації, і надання їм своєчасної допомоги, не чекаючи,коли труднощі набудуть нездоланного характеру.

Слід добре пам’ятати: якщо виникають проблеми між учителем і розумово обдарованим учнем, причину треба шукати насамперед у першому. Вона вимагаєроз’яснювально - коригуючих впливів.

 

У свою чергу, педагогам варто керуватися рекомендаціями, що створюють сприятливі умови для реалізації прийомів роботи з розумово обдарованими дітьми.

  • Не бажано приділяти надто багато уваги ігровому навчанню з виразним елементом змагальності. Учень найчастіше буде переможцем, що може викликати неприязнь інших дітей і не сприятиме створенню атмосфери всезагальної зацікавленості.
  • Не підносити обдарованих дітей на "п’єдестал" чи перетворювати їх у вундеркіндів в очах інших. Їхній успіх належним чином оцінять, а недоречне підкреслення виключності часто породжує роздратування, ревнощі, відторгнення замість очікуваних позитивних реакцій. Але не припустима й іншакрайність – навмисне публічне приниження унікальних здібностей, особливо саркастичні зауваження щодо них.
  • Доцільно пам’ятати, що здебільшого розумово обдаровані діти погано сприймають строго регламентовані заняття, що повторюються.


 

Правила роботи з тривожними учнями.

 

 

  1. 1.Уникайте змагань і яких- небудь видів робіт, що враховують швидкість виконання.
  2. 2.Не порівнюйте учня оточуючими.
  3. 3.Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.
  4. 4.Сприяйте підвищенню самооцінки учня, частіше хваліть його, але так , щоб він знав за що.
  5. 5.Частіше звертайтесь до учня по-імені.
  6. 6.Демонструйте зв'язки впевненої поведінки, будьте у всьому прикладом для учня.
  7. 7.Не висувайте до учня завищених вимог.
  8. 8.Будьте послідовні у вихованні учня.
  9. 9.Намагайтеся робити учню як найменше зауважень.
  10. 10.Використовуйте покарання лише у крайніх випадках.
  11. 11.Не принижуйте учня, караючи його.

 


 

Рекомендації педагогам

щодо поводження з учнями, схильними до агресивної поведінки

 

  1. 1.Пам'ятайте , що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності. Лише зрозумівши причини агресивної поведінки та усунувши їх , ви можете сподіватися, що агресивність учня буде подолано.
  2. 2.Дайте учню можливість виплеснути свою агресію, перенесіть її на інші об'єкти. Дозвольте йому розірвати аркуш паперу (краще з зазначеною учнем проблемою), й ви побачите, що в реальному житті агресивність у цей момент знизилася.
  3. 3.Показуйте учню особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ньому вибухів гніву або невтішних висловлювань про своїх друзів чи колег.
  4. 4.Нехай учень в кожний момент відчуває, що ви його поважаєте, цінуєте та приймаєте таким, яким він є.
  5. 5.Стримуйте прагнення учня провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недружелюбні погляди одне на одного або бурмотання чого-небудь із образою собі під ніс.
  6. 6.Після конфлікту обговоріть з учнем причини його виникнення, визначте неправильні дії учня, які призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації
  7. 7.Не обговорюйте при учню з іншими  проблеми його поведінки,  він може переконатися в думці про те, що конфлікти неминучі, і продовжуватиме провокувати їх.

 

КОНТАКТИ

  • 40024, м.Суми, вул. Прокоф`єва, 38
  • (0542) 63-55-86
  • (0542) 36-51-59 
  • email: shtc-pto@ukr.net
  • fax: 63-55-86

До нас можна доїхати: 

  • маршрутними таксі № 2, 9, 17а, 21, 51, 52, 53 
  • тролейбус №15, 15а