ДНЗ «Сумський хіміко-технологічний центр ПТО»

        З метою профілактики комп’ютерної залежності в учнівському колективі психологічною службою проведені практичні заняття, бесіди, диспути, круглий стіл.

      На сьогодні головною причиною виникнення комп'ютерної залежності у дітей психологи вважають недостатнє спілкування і взаєморозуміння з батьками, однолітками і значущими людьми.

       Зробимо  ж так, щоб в реальному житті дитини було більше позитивних і цікавих подій, ніж тих, які він бачить у віртуальному.

Деталі

Опубліковано: 10 лютого 2017

До дня порозуміння з ВІЛ-інфікованими з 01.12.16 по 07.12.26 в центрі був проведений тиждень порозуміння з ВІЛ-інфікованими. В ході тижня були проведені:

• Акції «Шлях до життя без СНІДу», «Ми вибираємо життя», «Червона стрічка»;
• Відео лекторій «ВІЛ/СНІД- не потрібно боятися, потрібно знати»;
• Виставка буклетів, порад, рекомендацій «СажиСНІДу стоп»;
• Години спілкування «Вибери життя», «Що ми знаємо про ВІД/СНІД. Ситуації в яких ми ризикуємо»;
• Бесіда «Бути здоровим – це модно».
• Конкурс плакатів «Ми вибираємо життя» 

 т  

Деталі

Опубліковано: 10 лютого 2017

Психологічною службою до Всесвітнього дня толерантності з 16 листопада по 23 листопада 2016 року в закладі організований та проведений тиждень толерантності:

• На загальному моніторі були продемонстровані відеоролики;
• Проведені акції «Обійми безкоштовно», «Засвіти ліхтарик толерантності», «Я щасливий, тому,що в мене є такий друг як ти», «Пошта добрих слів», «Даруй добро»;
• Виставка-діалог «Мистецтво жити поруч»;
• Конкурс малюнків на тему «Як я розумію толерантність»

З учнями І-ІІ курсу проведені бесіди на теми: «Толерантність– перший крок до успішності», «Толерантна людина», «Толерантність до себе і до інших».

Деталі

Опубліковано: 09 лютого 2017

16 листопада у всьому світі відзначається Міжнародний день толерантності

Його запровадили у 1996 році за рішенням Генеральної Асамблеї ООН. Саме цього дня ЮНЕСКО ухвалило Декларацію принципів терпимості. У Декларації йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етнічної належності чи кольору шкіри. Ця Декларація розвиває принципи, які були сформульовані ще у 1948 році у Загальній декларації прав людини.

Як заявлено в Декларації принципів терпимості, «терпимість – це те, що робить можливим досягнення миру та веде від культури війни до культури миру».

Терпимість, йдеться у статті першій, означає повагу, прийняття та правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, наших форм самовираження і способів вияву людської індивідуальності. Їй сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті та переконань.

Разом із тим, прояв толерантності який співзвучне принципу поваги до прав людини, не означає терпиме ставлення до соціальної несправедливості, злочинів та правопорушень, відмову від своїх поглядів або поступку перед чужими переконаннями.

Толерантність (терпимість) означає, що кожен вільний дотримуватися своїх переконань і визнавати таке ж право за іншими.

Так, люди за своєю природою розрізняються за зовнішнім виглядом, соціальним станом, мовою, статтю, поведінкою і цінностями. Цей перелік критеріїв відмінності можна продовжувати без кінця.

Ми всі різні. Але ми всі рівні. Як говориться в чудовій рекламі «Ініціативи розмаїття» - «у нас більше спільного, ніж ви думаєте». Тож кожна людина має право жити в мирі та зберігання своєї індивідуальності. А це означає, що бути толерантним не значить залишатися пасивним перед обличчям расизму, ксенофобії, гендерної або расової дискримінації, сексизму, ейджизму, насильства тощо, або ж мовчати, коли люди стикаються із жорстоким ставленням.

Декларація принципів терпимості звертається й до держав, які мають гарантувати створення справедливого законодавства, дотримання правопорядку, судово-процесуальних та адміністративних норм. У статті 2 Декларації говориться, що для того, щоб зробити суспільство більш терпимим, держави мають ратифікувати існуючі міжнародні конвенції з прав людини, і, якщо це необхідно, розробити нове законодавство з метою забезпечення в суспільстві принципу рівних прав та можливостей для всіх груп та окремих людей. 

До цього положення варто додати, що ратифікація документів та створення законодавства це лише так назвемо «матеріальна» умова для формування реальної толерантності в суспільстві. За прикладами далеко не потрібно ходити. І сьогодні, ратифікувавши основні міжнародні документи із захисту прав людини, наша держава та суспільство ще далекі до того, щоб стверджувати, що толерантність – це ознака нашого життя. 

Впевнена, що толерантності потрібно вчитися і можна навчитися. Оскільки толерантність – це здатність людини, спільноти, держави чути і поважати думку інших, невороже зустрічати відмінне від своєї думки. Навчання починається з дітей, яких варто вчити бути просто «такими як всі», а, поважаючи інших, висловлювати свою точку зору та відстоювати власну позицію. Тож ЮНЕСКО пропонує відзначати День толерантності у навчальних закладах усіх країн-членів Організації Об’єднаних Націй.

Погодьтесь, толерантність – це привілей сильних і розумних, які не сумніваються у своїх здібностях просуватися на шляху до істини через діалог і різноманітність думок та позицій, які не боятися загубити власну індивідуальність, і які вміють поважити інших. 

У Міжнародний день толерантності підтверджується ідея про те, що різноманіття, втілене в думках, віруваннях і діях, є цінним даром, а не загрозою, і варто прагнути до побудови такого суспільства, в житті якого укорінився цей основний ідеал.

Мир не можливий без терпимості, а розвиток та демократія неможливі без миру.

Чи замислювалися ви коли-небудь над питаннями толерантності? Чи є терпиме ставлення до людей ознакою Вашої особистості? Чи відчуваєте Ви толерантне ставлення до себе?

Сьогодні варто замислитися над цим і зробити себе і світ хоч на краплину добріше та толерантніше.

Деталі

Опубліковано: 09 лютого 2017