ДНЗ «Сумський хіміко-технологічний центр ПТО»

Здатність керувати своїми емоціями і зберігати спокій під тиском обставин має прямий зв'язок з вашою продуктивності. Тривалий стрес може бути вкрай небезпечний. Турбота про себе є ключовим елементом психічного здоров’я, що допомагає протистояти стресовим факторам, яких на сьогодні чимало.

Що означає піклуватися про себе – це усвідомлення того, що виважливі!

Тому досить важливо, знати як зберегти рівновагу під тиском стресу.

Деталі

Опубліковано: 25 квітня 2023

Деталі

Опубліковано: 07 березня 2023

Освітній процес під час війни:

актуальні поради для викладачів

Під час освітнього процесу в умовах війни є кілька важливих порад для викладачів:

• психологічна підтримка та спілкування — головна мета навчання нині;
• заняття мають бути орієнтовані на повторення;
• краще не розпочинати урок з опрацювання нових тем;
• варто уникати негативних оцінок та великих за обсягом домашніх завдань;
• натомість слід створювати для здобувачів освіти ситуації успіху, позитивну мотивацію, хвалити їх;
• із розумінням ставтеся до неуважності здобувачів освіти;
• говоріть із здобувачами освіти про емоції та почуття;
• нагадуйте про інформаційну гігієну користування ґаджетами.

         Про важливість критичного та поміркованого споживання інформації у соцмережах під час війни у своїх рекомендаціях нагадує й Державна служба якості освіти. Поради експертів торкнулися навчального плану, психологічної підтримки учнів та формування у них емоційного інтелекту, наскрізних навичок та компетентностей — тобто основних завдань Нової Української Школи.

         В умовах інформаційної війни педагогам важливо розвивати в учнів критичне мислення та разом вчитися перевіряти інформацію, розпізнавати фейки, маніпуляції, аналізувати різні точки зору.

У фокусі — психоемоційна підтримка дітей

         Нині важливо не лише здобувати нові знання та навички, але й спілкуватися з однолітками, педагогами, отримувати емоційну підтримку.

         Як стабілізувати емоційний стан здобувачів освіти ?

Дуже корисна вправа "Метелик":

• Схрестіть долоні, "зачепіться" великими пальцями один за один - таким чином "створіть" руками метелика.
• Прикладіть долоні до грудей, легко та ритмічно постукайте по ключицях кожною з них: правою рукою по лівій, а лівою по правій.
• Продовжуйте вправу, доки не відчуєте, що дихання вирівнялося.
• Після виконання вправи мозок переходить в більш адаптивний режим, йому легше навчатися, зосереджуватися, сприймати нову інформацію.
• забезпечення сталості та безперервності освіти;
• створення безпечних умов для навчання та викладання;
• психологічна підтримка учасників освітнього процесу;
• відновлення освітньої інфраструктури в найближчому майбутньому;
• продовження реформ та якісних трансформацій на всіх рівнях освіти.

Які пріоритети української освіти у воєнний та післявоєнний періоди?

         Для того, щоб зробити онлайн-навчання цікавим, Міністерство освіти і науки України зібрало вичерпну добірку дистанційних платформ для навчання та саморозвитку.

         Водночас в умовах війни краще оптимізувати навчальне навантаження. Тут викладачам допоможуть:

• месенджери; робота з онлайн-ресурсами (Всеукраїнська школа онлайн,) чи онлайн-інструментами (на кшталт Classtime);
• завдання та техніки для психологічної підтримки (читання літератури, перегляд фільмів чи мультиків, малювання, ліплення, інші творчі заняття).

Деталі

Опубліковано: 04 жовтня 2022

Рекомендації для педагогів щодо відношення до невстигаючих учнів

• Якщо здобувач освіти опинився в несподіваній ситуації «запитання — відповідь», дайте йому можливість підготуватися та обміркувати відповідь.
• Бажано, щоб здобувач освіти відповідав не усно, а письмово.
• Не примушуйте невстигаючих учнів відповідати на новий, тільки-но засвоєний на уроці матеріал, відкладіть опитування на наступний урок, дайте учневі можливість опрацювати його вдома.
• Шляхом правильної тактики опитувань і заохочень (не лише оцінкою, а й зауваженнями типу «відмінно», «молодець», «розумниця» тощо) формуйте в учня впевненість у власних силах, у своїх знаннях, у можливості вчитися; ця впевненість допоможе учневі в екстремальних, стресових ситуаціях іспитів, контрольних, олімпіад тощо.
• Тактовно оцінюйте невдачі учня, адже він сам дуже болісно їх сприймає.
• Під час підготовки відповіді давайте час для перевірки та виправлення написаного.
• Якомога менше відволікайте учня, його увагу, створюйте спокійні, сприятливі умови для навчання.

Деталі

Опубліковано: 21 жовтня 2019

Поради батькам у виховання дітей з девіантною поведінкою

1. У стосунках з дитиною необхідно опиратися на позитивні якості особистості.

2. Показувати власний приклад позитивної поведінки, не припускати розходжень між словами і власними діями: « роби як я», а « не роби як я скажу».

3. Давати оцінку не особистості, думкам, емоціям дитини, а ії поведінці.

4. Навіювати дитині позитивне ставлення до оточуючого.

5. Жити сьогоднішнім днем, не згадувати без особливої потреби негативні ситуації з минулого.

6. Не жити життям замість дитини, але бути поруч для допомоги дитині в разі необхідності.

7. Можна засуджувати дії дитини, але не ії почуття, якими б бажаними вони не були. Оскільки вони у неї виникли, і для цього був привід.

8. Не вимагайте від дитини неможливого чи важко виконуваного. Замість цього подивіться, що ви можете змінити чи як можете їй допомогти.

9. Незадоволення вчинками дитини не повинно бути систематичним, оскільки воно перестане сприйматися дитиною.

10. Дозволяйте дитині зустрічатися з негативними наслідками ії поведінки. Тільки тоді вона буде дорослішати й ставати свідомою.

11. Якщо дитині важко і вона готова прийняти вашу допомогу, обов’язково допоможіть їй. Але при цьому візьміть на себе тільки те, чого вона не зможе зробити сама.

12. Щоб уникати зайвих проблем та конфліктів, співставляйте власні очікування з можливостями дитини.

13. Поступово знімайте з себе відповідальність за особисті справи вашої дитини. Нехай вона відчуває себе відповідальною за їх виконання.

Деталі

Опубліковано: 11 січня 2019

Поради вчителям у роботі з дітьми з девіантною поведінкою

1. Дітей у яких повільний темп виконання розумових операцій не можна квапити, підганяти на уроці, примушувати працювати «за часом», адже будь-який поспіх за умови обмеження часу тільки загальмують роботу і спричинять негативні емоції. Краще повторити дитині те, що вона не встигла почути, намагатися говорити повільніше, повідомляти на початку уроку план роботи і пропонувати завдання що розраховані на повільніший темп виконання, надаючи час на підготовку до відповіді, не ставити в ситуацію необхідності швидкого переключення з одного виду діяльності на інший.

2. Для дітей які погано встигають з усіх предметів через труднощі в запам'ятовуванні, узагальненні навчального матеріалу, оперуванні поняттями, недостатнім словниковим запасом, не сформованістю навчальних навичок необхідні додаткові заняття з розвитку мовлення, пам'яті, уваги, мислення, загально навчальних навичок. Бажані індивідуальні завдання зниженого рівня труднощів. Варто схвалювати прагнення дитини досягти успіху. Дуже важливо переконати батьків займатися розвитком дитини, рекомендувати вправи та ігри. У деяких випадках цілеспрямована розвивальна робота дає змогу подолати педагогічну занедбаність і досягти високих навчальних результатів.

3. Вимоги до дітей у яких невисокий інтелектуальний потенціал потрібно знизити, адже вони страждають через слабку пам'ять, низький рівень логічного мислення. Для запобігання втраті мотивації до навчання і відхилення у поведінці варто пропонувати посильні індивідуальні завдання і відзначати навіть маленькі успіхи. В окремих випадках педагогу необхідно направити батьків на консультацію до психолога, дитячого психоневролога або психіатра.

4. У дітей що мають труднощі в навчанні й поведінці пов'язані з емоційними порушеннями, підвищена тривожність, замкненість, боязкість, нерішучість, сором'язливість, розлади нервової системи необхідне доброзичливе ставлення до них: підтримка, підбадьорення в ситуаціях, що викликають сильну тривогу і хвилювання (під час відповідей біля дошки, контрольних робіт, диктантів). Таких дітей краше не викликати відповідати перед усією групою, особливо на початку навчального року.

5. Головне в роботі з дітьми які проявляють гіперактивність, підвищену схильність до відволікання, труднощі в концентрації уваги, імпульсивність треба проявити терпіння і наполегливість. Треба розвивати вміння доводити справу до кінця, діяти цілеспрямовано й планомірно, давати невеликі завдання і здійснювати покроковий контроль виконання. Заохочувати бажану поведінку, спираючись на прагнення учнів «бути вольовою людиною». Рекомендувати батькам зайняти дитину спортом, відвідувати гуртки (моделювання, конструювання).

6. У спілкування з дітьми які проявляють агресивність, запальність, дратівливість потрібно виявляти максимальну стриманість і терпимість, адже вони самі страждають від своєї упертості, гнівливості й дратівливості. Необхідно дати зрозуміти, що дорослий — їхній друг у розв'язанні внутрішніх проблем. Педагог, знаючи інтереси і схильності агресивної дитини, зможе спрямувати її активність у конструктивне русло, тактовно і послідовно навчаючи дитину самоконтролю й стриманості.

7. Учителям при роботі з учнями які проявляють боязкість, нерішучість, замкнутість, «нелюдимість» варто залучати таких дітей до позакласної роботи, проводити групові заходи, щоб вони більше спілкувалися, долали свою боязкість, нерішучість. Давати певні громадські доручення, частіше звертати увагу однокласників на переваги такого учня, підвищуючи його самооцінку і створюючи ситуацію успіху.

8. Учителю при роботі з учнями які проявляють підвищену тривожність, плаксивість, уразливість, схильність хвилюватися і переживати з будь-якого приводу не слід акцентувати увагу на оцінках. Перед хвилюючими подіями, контрольними треба знімати тривожність, навіювати впевненість в успіху, частіше заохочувати, схвалювати і відзначати переваги.

Деталі

Опубліковано: 11 січня 2019

Особливе значення в адаптації першокурсників до навчання відіграє той соціум, що безпосередньо оточує учня, а саме: професійно-технічний навчальний заклад, інженерно-педагогічні працівники, одногрупники, колектив учнів, родичі.

Рекомендації майстрам виробничого навчання та викладачам для профілактики та подолання дезадаптації першокурсників:

1. Демонстрація віри в успіх учня.

2. Запобігання груповій критиці учня або його рис, а також порівнянню помилок із постійними гарними результатами інших учнів.

3. Акцентуйте увагу учня на досягненнях, перемогах.

4. Створюйте ситуації успіху.

5. Надавайте емоційну підтримку словами, поглядом, дотиком.

6. Не використовуйте надто часто слів - заперечень.

7. Підтримуйте і заохочуйте прояви активності на уроці у скутих, сором'язливих, тривожних дітей. Важливо звернути увагу інших на їхні досягнення, підвищувати їхній статус у групі.

8. Наполягайте на публічних виступах і відповідях перед усією групою тривожних, невпевнених дітей.

9. Будуйте спілкування на основі руйнування психологічних бар'єрів (вікових, соціально-психологічних, інтелектуальних, мотиваційних, естетичних, емоційних).

10. Дотримуйтеся принципу, більше уваги і вимогливості до особистості виховання.

11. Розуміння внутрішнього стану, ситуативного настрою, врахування їх у процесі взаємодії.

12. Підтримуйте неформальний стиль спілкування.

13. Умійте передавати особисту зацікавленість, доброзичливість, щире бажання допомогти учневі у розв'язанні його проблем.

Деталі

Опубліковано: 30 листопада 2017

1.Оцінювати реальні можливості учнів, рівень їхньої підготовки. Здійснювати індивідуальний підхід у керівництві саморозвитком.

2. Кількісний та якісний аналіз рівня навчальних досягнень з кожної предметної теми допоможе дати за необхідності рекомен­дації кожному учневі щодо корекції знань, стимулювати так звану ближню мету саморозвитку - ліквідацію прогалин.

3. Учням, що мають утруднення в самостійному визначенні особистих про­блем, пропонувати чіткий алгоритм, ви­конання покрокових дій щодо корекції з наданням конкретних ре­комендацій: що саме потрібно вивчити, які джерела інформації при цьому можна використати, які практичні заняття, вправи, досліди, задачі, завдання виконати для розвитку вміння застосовувати набу­ті знання в стандартних і нестандартних ситуаціях.

4.Учням з низь­кою готовністю до здійснення саморозвитку пізнавальної діяльності необхідно надавати конкретнішу інформацію про можливості здій­снення діяльності, можливо, навіть вказувати на сторінки тих чи ін­ших джерел, які потрібно опрацювати. При цьому давати гімназистам можливість вибору завдань, способів діяльності з переліку запропо­нованих.

5. Саморозвиток виникає тоді, коли учень на основі знань і вмінь, отри­маних у процесі навчання та виховання виявляє недостатність наявних знань для вирішення певної проблеми. Отже, необхідно створювати саме такі ситуації, які спонукають учня до самостійного пошуку вирішення проблем, розви­вають його ініціативу звернення до додаткових джерел пізнавальної інформації, формують його самостійність. Діяльність школярів переходить на рівень самоорганізації і саморегуляції.

6. Проблему управління пізнавальною діяльністю учнів слід розв'язувати так, щоб школяр був не об'єктом, а суб'єктом навчання і виховання.

Деталі

Опубліковано: 20 вересня 2017

• забезпечити в учнів відчуття просування вперед, переживання успіху в діяльності, для чого необхідно правильно підбирати рівень складності завдань і заслужено оцінювати ре­зультат діяльності;

• використовувати всі можливості навчаль­ного матеріалу для того, щоб зацікавити учнів, ставити проблеми, активізувати самостійне мис­лення;

• організувати співробітництво учнів на уроці, взаємодопомогу, позитивне ставлення класу до предмета і навчання в цілому;

• самому правильно формувати стосунки з учнями, бути зацікавленим у їхніх успіхах, мати авторитет;

• бачити індивідуальність кожного учня, мотивувати кожного, спираючись на вже наявні в учня мотиви;

• деяких учнів доводиться змушувати вчи­тися, постійно заохочувати чи карати, залучати батьків для спільного контролю.

 Умови формування навчальної мотивації учнів:

• створення умов для самопізнання;

• розвиток уміння вступати в діалог з навколишнім світом;

• удосконалювання способів здобування знань;

• створення активного пізнавального діяльного середовища;

• оволодіння контрольно-оцінними діями;

• застосування методів теоретичного й творчого мислення;

• формування культури розумової праці.

Деталі

Опубліковано: 20 вересня 2017

1. Бути уважним до потреб дитини.

2. Демонструвати модель неагресивної поведінки.

3. Бути послідовним у покаранні дитини, карати за конкретні вчинки.

4. Покарання не повинні принижувати дитину.

5. Навчати прийнятних способів вираження гніву.

6. Давати дитині можливість виявляти гнів безпосередньо після фрустрації.

7. Розвивати здатність до емпатії.

8. Розширювати поведінковий репертуар дитини.

9. Відпрацьовувати навички регулювання конфліктних ситуацій.

10. Учити брати відповідальність на себе.

Поради вчителям по роботі з дітьми агресивної поведінки

• 3 агресивною дитиною не можна розмовляти на підвищених тонах — таким чином ви провокуєте посилення агресивних імпульсів. Послідовне використання спокійної, плавної мови дасть дитині змогу переключитися і почати слухати вас. При цьому особливо важливо визнати право дитини позбуватися своєї енергії різними способами, після чого вона почне прислухатися, у вас з'явиться шанс допомогти їй опанувати конструктивні методи виходу агресивних імпульсів.

• Деякі діти під впливом дорослих довгий час здатні стримувати свої агресивні імпульси навіть тоді, коли інші зачіпають їхню особистість («Битися недобре! Не зважай!»). Щоправда, ніхто не вчить не чути образ на свою адресу. Наслідок — час від часу в такої витриманої дитини відбувається сильний вилив емоцій. І якщо вона вже вдарить кривдника у такому стані, то не дивно, що це може призвести до його травмування. Тому, як співають у пісні, «честь должна бьіть спасена мгновенно». Тоді буде набагато менше проблем.

• Агресивні вияви можна знімати за допомогою спеціальних вправ. Наприклад, навчити дитину зосереджувати увагу в момент імпульсу на своїх руках і навмисне стискати кулаки з максимальним напруженням. Гіпернапруження обов'язково зміниться релаксацією м'язів. І якщо агресія не минає, то принаймні стає керованою.

• Добре допомагає агресивним дітям і психофізичне тренування. Навички виконання вправи «Левітація рук» дозволяють зменшити загальний рівень агресивності й навчитися керувати собою в кризових ситуаціях.

 Правила покарання агресивних дітей та підлітків

• Покарання не повинно шкодити здоров'ю дитини — ні фізичному, ні психічному. Понад те, воно має бути корисним. Якщо є сумніви, покарати чи ні, не карайте, навіть якщо вже зрозуміли, що надто м'які, довірливі й нерішучі. Жодної «профілактики», жодних покарань про всяк випадок».

• За один раз — одне. Навіть якщо провин багато, покарання може бути суворим, але тільки одне за все відразу» а не по одному за кожну провину. Салат із покарань — страва не для дитячої душі! Не можна карати за рахунок любові. Хай там ідо трапилося, не обмежуйте дитину в схваленні й заохоченні, на які вона заслуговує.

• Термін давності. Краще не карати, ніж карати із запізненням. Покарання із запізненням навіюють дитині минуле, не дають стати іншою.

• Покараний — пробачений. Інцидент вичерпано. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!

• Без приниження. Хай там що сталося, хай там якою є провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перемога нашої сили над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ми несправедливі, покарання подіє тільки у зворотний бік.

• Дитина має боятися не покарання, не гніву, а нашого засмучення. Слід розуміти, що, не будучи досконалою, вона не може не засмучувати тих, хто її любить.

 Прийоми, які можна використовувати під час роботи з агресивними дітьми

1. Якщо агресія є усвідомленим, контрольованим актом з боку дитини, то для дорослого важливо не піддатися на таку маніпуляцію. При цьому доречно досить різко присікати агресивні дії або (якщо це не завдасть серйозної шкоди самій дитині та оточенню) ігнорувати їх.

2. Якщо агресія є виявом садомазохістських схильностей, психолог має працювати спільно з психотерапевтом і психіатром.

3. Якщо агресія є виявом гніву, можливе використання різноманітних стратегій впливу:

1) навчати дітей контролювати свої емоції і способи регулювання негативних почуттів без шкоди для оточення (цю стратегію використовують, якщо агресія виявляється у прямій формі). Наприклад, треба вчити змінювати пряму агресію на непряму за допомогою предметів-замінників, позбуватися внутрішнього напруження через активні дії, заняття спортом, рухливі ігри, вияв символічної агресії;

2) розвивати в дитини вміння знижувати рівень емоційного напруження через фізичну релаксацію.

Методи керування пасивно-агресивною поведінкою учнів

1. Зрозуміти, що пасивно-агресивна дитина може викликати в педагога у відповідь негативні почуття і неконструктивну поведінку.

2. Зрозуміти, що мета пасивно-агресивної дитини — вивести вчителя з рівноваги, домогтися, щоб він втратив контроль над собою.

3. Зрозуміти, що всі пасивно-агресивні тактики — це неприйнятні способи вираження гніву та злості.

4. Проаналізувати, як ви сприймаєте чиєсь роздратування і виражаєте свій гнів, щоб упевнитися, що ви самі не реалізуєте у своїй поведінці пасивно-агресивний стиль.

Деталі

Опубліковано: 20 вересня 2017