ТАКТИЧНА МЕДИЦИНА МАЄ НАСТУПНЕ ГАСЛО – «ПРАВИЛЬНІ ДІЇ В ПРАВИЛЬНИЙ ЧАС!»
Ранній початок медичної допомоги є фактором, який значно покращує шанси на виживання та відновлення функцій у пораненого. Тому існує поняття «золотої години» – час після поранення, протягом якого повинно розпочатись надання кваліфікованої медичної допомоги.
Основними причинами смерті 80-90% поранених стали масивна втрата крові та шок. Пошкодження, які виникають у сучасних збройних протистояннях, значно обмежують час надання домедичної допомоги на полі бою. Смерть настає від декількох десятків секунд до однієї години.
Виділяють три етапи надання допомоги пораненим у військово-польових умовах:
1.Допомога в «червоній зоні» (англ. Care Under Fire – надання допомоги під вогнем» в зоні обстрілу). Переважно складається з використання джгута і якнайшвидшого переміщення потерпілих у безпечне місце.
2.Допомога в «жовтій зоні» (англ. Tactical Field Care – «надання допомоги на полі бою / в зоні укриття»). Процедура:
- Оцінити стан пораненого застосовуючи правило C-A-B-C (Критична кровотеча – Дихальні шляхи – Дихання – Циркуляція) і надати пораненому необхідну допомогу. Як варіант можна заповнити адаптований Протокол – картку подібну до рисунку вище, яку заповнює медик або фельдшер при наданні першої медичної допомоги пораненому. Цю картку може заповнити і сам поранений або його побратим.
- Оглянути пораненого на наявність небезпечних для життя кровотеч.
- Зробити необхідні заходи для відновлення прохідності дихальних шляхів, включаючи введення носоглоткового повітроводу при необхідності.
- Обробити будь-які відкриті ушкодження грудної клітини. В разі напруженого пневмотораксу провести декомпресію.
- Перевірити стан кровоспинного джгута, якщо він застосовувався. Якщо на етапі надання медичної допомоги в умовах обстрілу ви накладали пораненому джгут для зупинки кровотечі з ран кінцівок, перевірити кровотечу.
- Оглянути пораненого на наявність незначних кровотеч.
- Оглянути пораненого на предмет наявності будь-яких необроблених ран на кінцівках, які можуть бути небезпечні для життя, і обробити їх.
- Продовжувати обробляти інші травми (накладення шин на переломи, перев’язка інших ран, опіків і т.д.).
- Ввести знеболюючі та антибіотики, краще з аптечки пораненого якщо має. Не використовувати по можливості свою аптечку, так як вона може знадобитися вам самим.
- Вживати необхідних заходів для запобігання розвитку шокового стану або надати допомогу при шоку, що вже розвинувся.
- Передати інформацію про пораненого медикам – військовому парамедику (санітарному інструктору) поблизу, або цивільному лікарю чи фельдшеру, або зателефонувати 103.
- Слідкувати за пораненим. Слідкувати за рівнем свідомості кожні 15 хвилин і диханням пораненого. Якщо він у свідомості – розмовляти з ним при можливості – підбадьорити, заспокоїти.
- Записати дані клінічного огляду, відомості про виконані лікувальні заходи.
3.Допомога під час евакуації в медичні заклади «зеленої зони» (англ. Tactical Evacuation Care) – мобільні польові госпіталі, військові чи цивільні шпиталі, спеціалізовані клініки. Переважно складається в своєчасному супроводі до місця немедичної чи медичної евакуації.
